Привчати малюка мити руки

 Закочуємо рукави;

–  Відкриваємо крани холодної та гарячої води;

– Якщо на дворі зима, або руки дуже забруднилися, можна зробити воду теплішою;

– Перш ніж покласти мило на місце, обливаємо його водою;

– Руки миємо, аж доки не почнуть «рипіти»;

– Витираємо руки насухо.

Привчати малюка самому вдягатися

 Спершу нехай «допомагає» вам вдягати себе: піднімає, або протягує руки, показує, що вдягати спочатку, а що потім.

– Пограйте у хованки. Одяг затулив обличчя: «Де ж наше малятко? Ондечки воно». Голівка вигулькує із горловини. Така нехитра гра внесе веселощі в неприємну процедуру натягування через голову светриків та футболок.

– Вигадуйте ігри й самі: ось гадюка заповзає в нірку; ось поїзд їде через тунель. У процесі гри дитина може непомітно для себе перехопити ініціативу, відчувши бажання вдягатися самій.

– Купуйте зручний для вдягання одяг. Уникайте светрів із тісною горловиною, вибирайте штанці та спіднички на гумці, а не на ґудзиках.

– Дівчаткам добре допомагають ігри з одяганням ляльок. Просунути ляльчину руку в рукав набагато простіше, ніж власну. Хлопчик  також може вдягнути улюбленого ведмедика у свої сорочечки та повзунці.

– Розібратися, куди просувати голову, руки й ноги – завдання непросте. Воно потребує часу. Більшість дітей опановує саму техніку вдягання, а ніж географію отворів. Тож спершу розкладайте і давайте дитині речі, заздалегідь підготовлені.

– В колготах згорніть верхню частину, щоб було видно «ніжки».

– Светрики й футболки кладіть до дитини передом до низу, трохи відгорнувши спинку.

– Залишайте вдосталь часу! Неможливо вчитися серйозної справи поспіхом. Тож не має сенсу братися за самостійне вдягання вранці, коли всі поспішають (але якщо ви вранці нікуди не поспішаєте, – найзручніший час).Дитина має успішно завершити свою справу, щоб відчути задоволення й гордість.

Привчати малюка самому застібатися

– Правильно вибирайте ґудзики. Ті, на яких дитина вчиться, мають бути розміром хоча б як 50 – копієчна монета (більші – краще).

– Петлі також мають бути великими, щоб ґудзик легко пролазив.

– Якщо у «блискавки» відсутнє пристосування, яке полегшує застібання, зробіть його самі: просуньте в отвір застібки мотузочок, або вдягніть металеве колечко від ключів. Потім покажіть, як ви з’єднуєте кінці «блискавки».

– Застібайте одне одного. Впоратись з чужими ґудзиками та «блискавками» легше, ніж з власними. Тож спочатку нехай дитина потренується на вас.

Привчати малюка самостійно взуватися

–  Навчіть дитину розрізняти де правий черевик, а де лівий.

– Розгортайте черевики якомога ширше, щоб ступня легко проходила до середини.

– Хваліть дитину, коли вона успішно подолала хоча б один етап.

– Показуйте як протягуються і зав’язуються шнурки. Якщо малюк ще не може відтворити ці дії, то він принаймні побачив їх і зрозумів.

– Довшими і грубішими шнурками легше навчитися, тож для тренування можна дати свої черевики.

Обережніше з критикою!

– Якщо ваша донька вдягнула куртку «догори ногами» й картузик звисає аж до підлоги не карайте її. «Глянь дурненька як ти вдягнула!», «Дивись яка смішна курточка – перекинулась догори ногами! Давай допоможемо їй…»

– Якщо синок шкандибає у черевиках не на ту ногу, не кажіть що він усе переплутав. Зверніть увагу на те що черевики посварилися і не дивляться один на одного. Запропонуйте помирити їх.

– Якщо слон, який має бути на светрику спереду, опинився на спині то може це дрібна пригода взагалі не заслуговує на увагу, адже ваша дитина сама, без сторонньої допомоги вдягнула цей светр! Відсвяткуйте подію. А коли вам треба кудись іти з нею, знайдіть причину вдягнути інший.

– Якщо донька не може з’єднати половинки роз’ємної «блискавки» не хапайте: «Дай я зроблю», а скажіть: «Я знаю, це найважча справа. Давай я почну, а далі сама застібатимеш».

Що таке самостійність?

Кожен із батьків розуміє її по – своєму. «Це вміння ставити перед собою завдання і розв’язувати їх самому», – скаже тато. «Це коли дитина робить щось без підказки дорослого», – зазначить мама. А хтось із батьків просто вважає, що бути самостійним – це вміти без допомоги дорослого тримати ложку, одягатися, зав’язувати шнурки.

А чи даємо ми можливість нашим дітям бути самостійними настільки, наскільки це вже можливо в їхньому віці?

 

Самостійність – це не тільки вміння робити щось без допомоги дорослого. Це ще й уміння зробити щось нове, відкрити щось досі незвідане, зробити сьогодні хоч трохи більше, ніж учора.

 

Як виховати в дитині самостійність?

  • Не перевантажуйте малюка своєю опікою та контролем.
  • Хваліть дитину за самостійні рішення.
  • Радійте самостійності дитини.
  • Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.
  • Частіше говоріть дитині: ти можеш, ти вмієш, ти зробиш це сама, тобі це під силу, у тебе вийде.